«Будуємо вертикально-інтегрований холдинг»: генеральний директор ТАС Агро Олег Заплетнюк дав інтерв’ю виданню Forbes

Поки український агроринок думає, чи варто інвестувати у переробку агропродукції, компанія «ТАС Агро» мільярдера Сергія Тігіпка експортує тисячі літрів олії. Хоча до 2022 року компанія продавала виключно сировину. В результаті виторг у 2023-му подвоївся, до 2,6 млрд грн. Як перехід на переробку дозволяє зменшити воєнні ризики, отримати додаткову маржу та будувати амбітні плани, розповідає керівник агрохолдингу Олег Заплетнюк

На 80 000 гектарів у Чернігівській, Сумській, Київській, Вінницькій, Кіровоградській, Херсонській та Миколаївській областях «ТАС Агро»Сергія Тігіпка вирощує сою, соняшник, ріпак, пшеницю, ячмінь і кукурудзу. У 2023 році компанія подвоїла виторг до 2,6 млрд грн, за даними YouControl. Прибуток – 156 млн грн проти збитку в 85 млн грн у 2022-му.

До російського вторгнення бізнес-модель компанії була максимально простою – доставити вирощену сировину в український порт, де її викуповували міжнародні та українські трейдери, пояснює комерційний директор холдингу Антон Жемердєєв. Проте російський морський флот перекреслив такий підхід – трейдери пішли, порти – заблоковані. Компанія почала сама продавати продукцію кінцевому споживачу, а влітку 2022 року домовилась про переробку тестової партії сировини.

Експеримент приніс $220 на тонні додаткового доходу і повністю змінив стратегію «ТАС Агро». В 2024-му компанія інвестує $15 млн у оновлення застарілої техніки, впроваджує вологозберігаючі технології та відмовляється від неефективної оранки землі. План на найближчі три-чотири роки – збільшення земельного банку на 20% і створення вертикально-інтегрованого агрохолдингу.

«Сьогодні дуже важливо бути незалежним, тобто контролювати весь ланцюг логістики», – каже Заплетнюк.

Як за час війни збільшилась переробка продукції «ТАС Агро»? 

Влітку 2022 року переробили першу пробну партію старого врожаю. Заробили на цьому $220 на тонні. В перший сезон ми переробили близько 38 000 т соняшника, або 50%, і 9000 т сої (30%).

У сезоні 2023-2024 перероблено 100% ріпаку, це близько 26 000 т. Плануємо до квітня переробити 70% соняшника, або близько 33 000 т. Сою переробляти в цьому році не будемо, бо не побачили в цьому доданої вартості, тож продали її як сировину на експорт.

Усі продукти переробки експортуємо в Китай, Малайзію та ЄС.

Яка частина йде в Європу і на які показники ви плануєте вийти? 

Наразі 100% ріпакової олії ми направили в Азію. Щодо соняшникової олії у нас розподілення: 70% – Азія, 30% – Європа. Але якщо ринок сприятиме, то ми готові вийти на розподілення 50 на 50.

Що дав вашій компанії перехід у переробку? 

Ми переслідували дві мети – диверсифікація логістики та збільшення маржі.

Одна справа, коли постачаєш сировину через море та несеш ризики обстрілів. Інша справа, коли переробляємо сировину в центрально-західному регіоні й веземо через західний кордон готову продукцію.

Що стосується грошей, то ми отримали додатковий прибуток. Так, це «довші» гроші, складніші процеси, які потребують залучення додаткових людей та експертиз. Проте це дає додаткову маржу, тому ми продовжуємо працювати в цьому напрямку.

Яка маржа на переробці?

Є три сценарії на прикладі олійної групи. Перший – продаємо на внутрішньому ринку, другий – відправляємо сировину на експорт, третій – продаємо продукти переробки. У випадку з ріпаком – це плюс $70-80 на тонні порівняно з першими двома варіантами. Щодо соняшника – плюс $25-30.

Використовуєте тільки власну сировину чи закупляєте? 

Власну, але паралельно розвиваємо проєкт з трейдинга. Готуємо пропозицію на ринок, яка дозволить співпрацювати з малими та середніми виробниками.

У вас поки немає власних переробних заводів. Чи плануєте будувати або купувати такі заводи? 

Цифри по переробці привабливі, і тому ми дивимось в бік власної переробки. Маємо декілька проєктів на розгляді. Ми обмірковуємо не тільки будівництво власного заводу, а й купівлю діючого.

Який інвестиційний бюджет компанії у 2024-му? 

Інвестбюджет 2024 року – $15 млн. Оновлюємо техніку та покращуємо технології вирощування. У нас була досить застаріла техніка, яка потребувала заміни. На двох кластерах повністю змінили тракторний парк на новий, купили сівалки та ґрунтообробні знаряддя, розкидачі добрив. Цьогоріч компанія повністю відмовиться від оранки землі в звʼязку з неефективністю й високою собівартістю. На півдні впроваджуємо вологозберігаючі технології прямого посіву, Strip-Till.

Як щодо земельного банку? Чи є у вас в планах розширення? 

Так, цього року купили 2400 га. В планах збільшення земельного банку на 20%, до 100 000 га. Але це залежатиме від пропозиції, тому що на сьогодні, навіть із відкриттям ринку земля насправді неактивно продається. Пайовики все ще чекають вищих цін.

Чи правильно розумію, що з сировинної компанії «ТАС Агро» перетворюється на вертикально-інтегрований холдинг? 

Так, за три-чотири роки «ТАС Агро» – це повністю вертикально-інтегрована компанія, яка має власну переробку, власний флот, ефективну команду, технології, свої дослідницькі центри. На кожному етапі створення продукції ми матимемо додану вартість.

Ви зазначали, що хочете заснувати власний флот. Для чого? 

Ми розглядаємо такий варіант на перспективу, поки це не якась конкретна ціль. Але ми дивимося, які є обмежуючі чинники і як їх зняти протягом наступних кількох років. І можливо, власні баржі, власний флот чи перевантажувальний термінал матимемо. Сьогодні дуже важливо бути незалежним, тобто контролювати весь ланцюг логістики.

Які перспективи експорту через західні кордони і морським шляхом? 

Щодо кордону з Польщею, то перспективи низькі, якщо не сказати, що їх взагалі не буде. Польща імпортує частину продукції – шроту та олії, то цей товар повинні пропускати. Щодо зернових, скоріше за все, не буде ні транзиту, ні експорту до Польщі.

Разом з тим, наприклад, Румунія розширює порт Констанца і збільшує обʼєми перевалки. Сьогодні перевалка коштує понад $20 на тонні, при собівартості $6, прибуток для них очевидний.

У підсумку, західний кордон – це про логістику експорту переробки, і ми на це розраховуємо. А зернова група – це море.

Наступний сезон, скоріш за все, буде ще складнішим. Руйнується енергетична інфраструктура, продовжуються обстріли залізниці, вузлових залізничних станцій. Це може звести залізничну логістику нанівець, а пошкоджені інфраструктурні обʼєкти зменшуватимуть потужність перевалки.

Крім логістичних, які ще основні ризики для галузі? 

Ключовий – це нестача персоналу. До 18% наших працівників мобілізовано. Намагаємось диверсифікувати нестачу – залучаємо нових людей або переформатовуємо наявних працівників. Також розглядаємо залучення жінок – механізаторок і водійок. Наразі формується пул охочих кандидатів, він поки невеликий. Техніка нова, для неї потрібні відповідні навички та знання.