Генеральний директор компанії ТАС Агро Олег Заплетнюк дав інтерв’ю forbes.ua
«ТАС Агро» Сергія Тігіпка витримала випробовування літньою посухою. Фінансовий результат буде позитивним та значно кращим, ніж торік, каже СЕО компанії Олег Заплетнюк. Як він заробляє на скороченні викидів, куди інвестує і чому звільнив 80% менеджменту?
Олег Заплетнюк очолює «ТАС Агро»трохи більше року – з жовтня 2023-го. Після майже семи років на різних посадах в «Укрпромінвест-Агро»сімʼї Петра Порошенка. У компанії 80 000 га землі, за цим покзником вона посідає 11-те місце в Україні. Вирощує сою, соняшник, ріпак, пшеницю, ячмінь і кукурудзу.
Рік тому власник, мультимільйонер Сергій Тігіпко, дав Заплетнюку карт-бланш на зміни в агрокомпанії, яка до цього, на його думку, працювала неефективно. Але поставив умову: за три роки «ТАС Агро» має увійти в першу трійку найбільш ефективних агрокомпаній в Україні.
Мета – не гнатись за обсягами врожаю, а максимізувати прибуток з кожного гектару, каже Заплетнюк. Як він змінює «ТАС Агро»?
Інтервʼю із Заплетнюком скорочено та відредаговано для ясності.
Про результати року і втрати від посухи
За даними сервісу YouControl, протягом девʼяти місяців «ТАС–Агро» скоротив виторг втричі, до 739 млн грн. Компанія отримала понад 70 збитку проти 150 млн грн прибутку торік. Чим викликане падіння?
Це зумовлено зміною стратегії продажів. На кінець вересня 2023-го ми реалізували 70% продукції, яку виробили минулого року. Лишалась нерозпроданою тільки кукурудза та частково пшениця. Зараз у нас, навпаки, продано тільки 30% продукції – соя та ріпак. Продаж залишків скоригує фінансовий результат.
Чому так? У нас достатньо обігових коштів від продажу ріпаку, який цьогоріч на 40% дорожчий. Цей запас дозволяє трохи притримати продукцію та продати дорожче. Ми бачимо гарну динаміку цін на соняшник, пшеницю. Була непогана динаміка по кукурудзі, але зараз ціни трохи зменшились. Чекаємо новин зі США, найбільшого експортера кукурудзи, – чи буде нова адміністрація Трампа запроваджувати обмеження на торгівлю з Китаєм.
Якщо американська кукурудза піде з Китаю, то ціни зростуть. Зараз експортна ціна – $200/т, ми очікуємо збільшення ціни кукурудзи в межах 10-15$/т.
Плануєте закінчити рік з прибутком?
Так, фінансовий результат буде позитивним та значно кращим ніж торік. Торік рослинництво закінчило сезон на межі рентабельності, в цьому році плануємо – понад $320 EBITDA з гектара.
Це при тому, що кліматично рік був дуже складний. На півдні впродовж двох тижнів липня фіксувались рекордні 42°C. Дощів не було протягом двох місяців. Але зміна технологій, скорочення витрат та позитивна динаміка цін компенсували цю втрату. Кластери, де погодні умови були менш жорсткими, наприклад Вінницький, отримають результат EBITDA понад 500$/га. Загалом компанія планує закінчити рік з чистим прибутком понад $18 млн.
Які у вас втрати від літньої посухи?
Особливість сезонну в тому, що посуха практично не відчувалась на заході країни. Межа проходила по Вінницькій області, де знаходиться наш найзахідніший кластер. На заході господарства збирають по 12 т кукурудзи з гектара. При поточних цінах – це надприбутки. Чим далі на південь і схід, тим гірша врожайність. Навіть в Чернігівській області, де ніколи не було проблема з опадами, три місяці підряд не було жодного дощу, а температури перевищували 38°C.
Якщо у Вінницькій області ми перевиконали план, то в Миколаївській – втратили 20% врожаю соняшнику. Кукурудза також показала результат нижче планового. При врожайності 5,5 т/га, цьогоріч ця культура збиткова на півдні.
Як довго ще матиме сенс вирощувати на півдні традиційні агрокультури?
Кукурудзу – вже немає, поки вона не буде коштувати $240/т і більше. З ріпаком, пшеницею, соняшником ситуація краща.
Але у нас немає іншого виходу. Решта – це нішеві культури, ціни на які дуже волатильні. Який вихід? Змінювати підходи до виробництва. Сьогодні південь – не той, що був десять років тому, коли вологи було більше. Необхідно використовувати вологоощадні технології обробітку, адаптовані гібриди, зменшувати собівартість і норми висіву.
Про перегони зі змінами клімату і інвестиції
Що ви робите, щоб не програти перегони з зі змінами клімату?
В першу чергу, відмовились від оранки. На півдні можна забути про цей найбільш енергозатратний спосіб обробітку. Ми перейшли на глибоке рихлення, вертикальний обробіток, посів ріпаку і пшениці за технологією Strip-till.
Завдяки цьому знизили викиди і отримали за це у вигляді карбонових сертифікатів до $800 000 в рамках програми зменшення вуглецевого сліду. Як це працює? Для кожного виробництва в ЄС є квота по викидам, якщо компанія не може її виконати, то купує на біржі сертифікат у тих хто викиди зменшив. Це – досить непоганий шлях для агрокомпаній України
Впровадили сучасну систему управління та автоматизації в агробізнесі. Оновили технічний парк, що дало змогу працювати більш ефективно та скоротити витрати.
Запровадили картографування врожайностей, відтестували диференційний посів. Це дозволяє бачити ділянки на полі з найбільшим потенціалом врожайності. Відповідно таким ділянкам приділяємо більше уваги, використовуємо більше добрив.
Наша мета – не гнатись за обсягами врожаю, а максимізувати прибуток з кожного гектару.
ШІ використовуєте?
Потенціал ШІ в агро величезний, але поки ми не бачимо готових до використання рішень.
Куди інвестували у 2024-му?
Вклали $15 млн в нову техніку та інфраструктуру. Закупили 14 тракторів John Deere, 167 одиниць причіпного обладнання, навантажувачів, сівалок, маніпуляторів. Також придбали 45 пікапів Renault Duster для агрономів, 6 автобусів для розвезення працівників. Будуємо сучасні та комфортні майстерні і офіси на місцях. Створили сервісні служби, які можуть ремонтувати техніку в полі.
За останній рік ми зробили рестарт компанії. Це дозволило вийти на дуже позитивні результати попри складні кліматичні умови.
Інвестуєте кредитні кошти?
Частково. Залучали фінансування під техніку. Гроші з обігу – у покращення умов роботи, в операційну діяльність. В нашій стратегії поки немає різкого збільшення активів, тому кредитуємось обмежено. У фокусі – збільшення ефективності.
Про мобілізацію і тіньовий сектор
Інвестиції вже окупились?
Так, рентабельність на вкладений капітал дуже непогана. У нас була стара, неефективна техніка. Відповідно був великий штат механізаторів з низькими зарплатами. Ми скоротили штат з 1800 до 1500 людей, але тим хто залишився збільшили зарплати в середньому на 40-50%.
Це важливо, бо головна проблема зараз – це брак людей. Квота в 50% заброньованих – дуже мала для нормальної роботи. Має бути хоча б 80% для критично важливих галузей економіки, або економічне бронювання – для всіх.
З цього випливає ще одна проблема – ми не можемо конкурувати з тіньовим ринком, якого держава не бачить і не мобілізує їх співробітників. Наших співробітників мобілізують, піднімають нам податки, а тіньовий сектор заробляє. Я добре розумію, що війна – це пріоритет. Але без білого бізнесу не буде економіки, не буде податків для фінансування Збройних Сил.
Яка частка сектору в тіні?
Холдинги і більшість середніх компаній працюють в білу. Малі агровиробники – часто працюють оптимізуючи податки. Відсоток назвати не можу, бо його дуже складно вирахувати. Чи робиться щось, щоб детінізувати цей ринок? Ні, нічого не робиться.
Озвучувалось, що економічне бронювання може бути для співробітників з зарплатою 34 000 грн. У вас в середньому яка?
У механізатора торік була середня зарплата еквівалентна $230, зараз – понад $500, в наступному році плануємо підняти до понад $700. Механізатори – це костяк нашого виробництва.
Чому імпортуєте трактори, а не купуєте в Україні?
Будемо реалістами, наше сільськогосподарське машинобудування в глибокій кризі. Чому John Deere коштує своїх грошей? Бо ви отримуєте потужну, сучасну машинну з нормальною гарантією і обслуговуванням. Українські трактори не відповідають сучасним стандартам навігації, тобто мають більшу похибку. На 80 000 га – це означає гігантські втрати. Плюс в Україні не вироблять потрібні нам трактори потужністю 400 к. с. Їх просто немає.
Це нормально, коли велика аграрна країна не має власного виробництва тракторів?
Авжеж ні. Найпростіше – завести в Україну іноземного виробника. Необхідно реалізовувати спільні проєкти із виробництва сільськогосподарської техніки, підіймати вітчизняний технологічний рівень, запозичувати технології. Скільки памʼятаю, про це постійно говорять, але нічого не зроблено.
Про мету увійти в топ-3 і оновлення 80% топменеджменту
Хто головний двигун змін в вашій компанії?
Акціонер. Під час першої нашої зустрічі, він сказав, що бачить великий потенціал в аграрному напрямку, але компанія працює неефективно. Я йому представив своє бачення розвитку агрохолдингу, стратегію дій. Він погодився і дав мені повний карт-бланш на зміни, повну підтримку у тому числі фінансову. Але поставив умову: за три роки компанія має увійти в першу трійку найбільш ефективних агрокомпаній в Україні.
Зараз ви на якому місці?
В цьому сезоні потягаємось. В усіх регіонах присутності ми спрацювали досить ефективно. У 2026-му році маємо максимально наблизитись до мети в усіх регіонах. Торік ми були досить низько у співвідношенні витрат до результату.
Нерідко менеджмент, який купу років працював в компанії, не сприймає зміни, які намагається навʼязати новий керівник. Чи була у вас така проблема і як її вирішили?
Оновили понад 80% топменеджменту, замінили всіх директорів з виробництва та директорів регіональних кластерів. Це було масштабне оновлення.
Залишились ті, хто готовий був прийняти нові вимоги, новий темп, сповідувати нові принципи. Вони мають повну свободу прийняття рішень. Зі свого боку, я з ними повністю прозорий стосовно того, куди рухається компанія. Ключові рішення ми приймаємо колегіально.
Свобода прийняття рішень – це і особиста відповідальність за помилки. Яка у вас політика щодо цього?
Помилки – це допустимо. На етапі активних змін їх точно буде більше, ніж коли модель відпрацьована та стабільна. Але помилку простіше виправити на ранньому етапі. Тому у нас є чітка домовленість з топменеджментом: якщо помилку не вдається виправити самостійно, ми про неї говоримо та усуваємо колегіально. Бо чим довше замовчується помилка, тим в більшу купу проблем вона перетворюється.
Про купівлю землі і насіннєвого заводу
Який інвестбюджет на наступний рік?
В наступному році плануємо продовжити оновлення техніки. Також завершимо створення якірних обʼєктів на кожному кластері: офіс, склади, заправні станції. Інвестбюджет на 2025 рік – $7 млн.
Чому скорочуєте інвестиції?
Бо основний обсяг техніки замінили в цьому році.
Ви придбали насіннєвий завод в Чернігівській області. Навіщо і яка ціна?
В першу чергу ми купляли елеватор на 40 000 т. Разом з ним продавався і насіннєвий завод, який також може зберігати 10 000 т. В цьому регіоні у нас найбільше землі – 22 000 га і тільки один елеватор, якого не достатньо. Тому купили цей актив, щоб розвʼязати проблему зберігання і покращити логістику. Насіннєвий завод теж плануємо запустити. Він готуватиме насіння пшениці та сої.
Не можу озвучити вартість угоди. Ринкова цінна – $80-100 за тонну зберігання. В нашому кейсі вийшло трохи дешевше. Оскільки на ринку немає дефіциту елеваторів.
Чи плануєте купляти олійноекстракційний завод, щоб самостійно переробляти соняшник?
Таких планів поки немає. В Україні профіцит переробних потужностей. Щоб завантажити середній олійноекстракційний завод треба вкласти $50-80 млн. Стільки ж – на закупівлю соняшника. Окупність – понад 12 років.
Які активи вам цікаві?
В першу чергу – земля. Це сьогодні найбільш ліквідна інвестиція. Цьогоріч у Вінницькій області купили 2500 га корпоративних прав – довгострокова оренда. План наступний рік – ще щонайменше 10 000 га. Тобто у 2025-му наш земельний банк зросте до 90 000-95 000 га.
Заплетнюк: «Земля – це сьогодні найбільш ліквідна інвестиція». Фото Getty Images
Чому агрокомпанії орендують, а не купують землі?
Тому що станом на сьогодні в Україні не сформовано великого земельного банку у приватній власності в одній локації. Відповідно немає пропозиції, а ті варіанти які доступні, мають «космічні» ціни.
На останніх аукціонах з оренди державних земельних ділянок ставки були 50 000 грн за гектар. Я не розумію цих цін. Люди (власники земельних паїв) поки не поспішають продавати землю. Ми розглядаємо пропозиції купівлі паїв від наших пайовиків, якщо нас задовольняє ціна – купуємо.
Про тваринництво та інвестиції в енергетику
Раніше ви говорили, що вам цікаво інвестувати у портову логістику, мати власний флот. Цей напрям все ще у фокусі?
Це було цікаво, коли були проблеми з експортом. Зараз, завдяки ЗСУ, великі морські порти працюють. Тому ми більше не розглядаємо подібних інвестицій.
Серед наших пріоритетів – тваринництво. В наступному році інвестуватимемо у модернізацію нашої молочної ферми. Також у планах – збудувати на її базі біоетанольний та біогазовий заводи, щоб у нас був замкнутий цикл. Основний покупець нашого молока – Roshen.
В жовтні нам в управління передали буйволину ферму TASbio. Вона виробляє одні з найякісніших сирів в Україні, які продаються в Le Silpo, Goodwine і Wine Time.
Що передбачає модернізація молочної ферми? Яка вартість інвестицій і строки реалізації енергетичного проєкту?
Будемо йти за тією ж схемою як у рослинництві – інвестиції у покращення місць утримання і робочих місць працівників. Запровадимо клімат-контроль, бо в цьому році впали надої через спеку. Ми не змогли утримувати потрібну температуру, бо на фермі було вільне провітрювання.
Плануємо добудувати ще одну ферму на 1200 місць безпривʼязного утримання. Також будемо працювати з генетикою стада, впроваджувати нові підходи до заготівлі кормів. Це важливо для продуктивності і собівартості. До 70% у собівартості молока – це корм.
Щодо енергетичного напряму, ми лише розробляємо проєкт. Будемо його реалізовувати в декілька етапів до кінця 2027-го. Попередня оцінка інвестицій в біогаз, біоетанол і розширення ферми – до $15 млн.
Матеріал на forbes.ua