Пшениця vs ріпак: що будуть сіяти восени аграрії і чи взагалі посіються?

— Зерно продають за копійки, на запчастини та паливо ціни захмарні, тож сенсу сіяти немає. Зуби на полицю… 

— Якщо аграрії і сіятимуть, то тільки, щоб розрахуватись з пайовиками. А так масово ніхто сіяти не буде… 

І це тільки частина коментарів, які ми прочитали у чаті під постом про те, скільки в цьому році аграрії планують посіяти озимих. За прогнозами міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Сольського, в цьому році площі під озимими культурами скоротяться на 30-60%.

Чому відмовляються від пшениці?

Заблоковані порти і неможливість продати зерно. За словами аналітика Barva Invest Павла Хаустова, у 2021 р. Україна зібрала рекордний врожай пшениці, тому темпи експорту повинні були бути високими. В лютому Україна встигла відвантажити 1,5 млн т. Та почалася війна, порти закрилися. До травня пшениця не покидала межі країни. Однак і тоді ситуація не покращилася, бо пшениця по суті не поїхала за кордон —  до цього моменту там вже сформувалася величезна черга з зерновозів та авто.

Пшениця

Тому низькі ціни на пшеницю, відсутність коштів на посівну, підвищення цін на добрива, ЗЗР та паливо спонукають аграріїв відмовлятися від вирощування озимих цього року. Про це розповідала нам в інтерв’ю і директорка з операційної діяльності «АГРОТРЕЙД» Олена Ворона.

Ми звернулися до учасників зернового ринку і запитали, чи будуть вони відмовлятися від озимих культур.

Посіятися, щоб розрахуватися з пайовиками

Під час візиту у господарство «Іверія-Агро» ми почули від його власника Олександра Фещуна, що у сусідів-аграріїв настроїв сіяти озимі культури немає. Він теж сумнівається, чи сіяти озиму пшеницю через низькі ціни на зерно та навпаки високу вартість МТР (особливо добрив). За словами Олександра, цього сезону на кожному гектарі отримав по $100 збитку. Тому якщо і посіє озимі, то тільки для того, щоб розрахуватися з пайовиками.

Пшениця потребує капіталовкладень навесні

Натомість директор підприємства компанії «Кернел» «Придніпровський край» Михайло Петров розповів, що технологія вирощування озимої пшениці сьогодні залишається найдешевшою з точки зору витрат.

Пшениця

Кращий попередник для ріпаку — пшениця

В A.G.R. Group, президентом якого є Місак Хідірян, остаточні плани щодо сівозміни на сезон 2022/2023 ще не прийняті. Але холдинг, який спеціалізувався на практично північноамериканській сівозміні соя-кукурудза, в цьому році планує вирощувати ще й озиму пшеницю.

Всі йдуть в ріпак?

Від учасників ринку ми почули неоднозначні відповіді. Так, в компанії HarvEast в сівозміні на наступний сезон розглядають тільки озимий ріпак, та, можливо, невеликий об’єм під озиму пшеницю. Загалом під озимину планують відвести від 1,5- 2 тис. га.

Наразі сівозміна ще не фіналізована та не затверджена. Але у компанії розуміють, що за нинішніх обставин більшість озимих культур сіяти невигідно. Перш за все — через співвідношення цін на логістику та цін на агропродукцію, бо вартість доставки дуже висока. Працювати заради збитків ніхто не хоче. Аналогічну ситуацію бачать і по кукурудзі.

Поле ріпаку

В холдингу «ТАС-Агро» площу під ріпаком планують збільшити з 3,4 тис. га у цьому році до 6 тис. га на наступний при наявності сприятливих погодних умов. За словам в.о. генерального директора «ТАС-Агро» Нила Неміровченко, це пов’язано із високою маржинальністю даної культури, підвищеним попитом на європейському ринку, що спрощує логістику, адже не потребує портової інфраструктури.

Водночас в «ТАС-Агро» не планують відмовлятися і від вирощування пшениці.

В холдингу порахували, що витрати на вирощування ріпаку будуть вищими на понад 30% у порівнянні з минулим роком. Причому, відмовлятися від посівного матеріалу виробників німецької та французької селекції не збираються. Тут кожного року тестують нові гібриди але перевагу надають тим, які позитивно зарекомендували себе на полях. Крім цього, підібрані гібриди оптимально підходять для господарств компанії з технологічних причин.

Ріпак

Насіння F2 — чи дійсно це економія?

Чому ми акцентували на цьому увагу? Бо від учасників ринку чули, що в цьому році багато аграріїв планують сіяти гібриди ріпаку F2 (власноруч зібране насіння гібридних рослин, — ред.).

Щоб зекономити? Звісно, говорить директор з розвитку бізнесу «Нор-Ест Агро» Артем Лисак. І додає, що гібридне насіння ріпаку завжди коштувало дорожче від сортового, бо воно більш стійкіше до розлущування стручків, хвороб, посухи, заморозків та інших стресових факторів. За сприятливих погодних умов та додержання правильної технології вирощування (внесення необхідної кількості фосфорних, азотних і калійних добрив, оригінальних ЗЗР і 8 обробіток за сезон), аграрій міг отримати врожайність 5 т/га і більше.

Що відбувається зараз? Частину врожаю ріпаку аграрії продають, а частину очищають і калібрують на посів.

За його словами, посівні площі озимого ріпаку в Україні на рівні 1,1 млн га. З урахуванням тимчасово окупованих територій, лінії фронту, це мінус 20%. Щодо площ гібридів озимого ріпаку, то ще два місяці тому вони були на рівні 430-470 тис. га (за прогнозами компанії). Зараз ця цифра в межах 300-350 тис. га. Враховуючи погодні умови, ціни на добрива, зернові та ріпак, складну логістику та невизначеність — частина аграріїв не захочуть вкладати гроші в гібридне насіння і будуть сіяти другу генерацію.

З досвіду «ТАС-Агро», намагання заощадити на посівному матеріалі, себе не виправдовує. За словами в.о. генерального директора Нила Неміровченко, експерименти з гібридами F2  призводять до нерівномірності сходів, зниження стійкості до хвороб і відповідно, різкого зменшення урожайності.

Насіння ріпаку

Перспективи ріпаку

Оскільки майже всі опитані нами учасники ринку планують займатися ріпаком, разом з аналітиком Argus Media Олексієм Єрьоміним ми вирішили порахувати математику вирощування цієї культури, щоб зрозуміти, чи дійсно її вигідно вирощувати і які фактори можуть тиснути на ціни.

За словами Олексія Єрьоміна, в минулому році собівартість вирощування ріпаку складала $450 на 1 га (не найдорожчого насіння). При цьому врожайність могла коливатися від 1,5 т/га до 2,5 т/га. При врожайності 1,5 т/га затрати складали $300 на 1 т, або близько 8 тис. грн. Форвардні ціни з поставками в Україні на умовах CPT ще на початку посівної стартували від $500 за 1 т і досягали $600 за 1 т до завершення кампанії, що спонукало виробників збільшити площі.

Але… все це було до війни і при курсі 27 грн за долар, а також відсутності логістичних проблем. Тобто на умовах EXW діапазон цін продажу ріпаку складав 15-17 тис. грн/т.  Зараз ситуація кардинально змінилася.

Що робити виробнику? Аналітик говорить, що в цих умовах йому залишається сподіватись або на вищу врожайність, або на підвищення внутрішніх цін на момент реалізації за рахунок вирішення проблем з логістикою (тобто відкриття портів), або на ще більшу девальвацію гривні.

Також Олексій Єрьомін звертає увагу, що додатковий ризик падіння міжнародних цін, а значить і внутрішніх на момент продажу, несе відсутність форвардних цін. Деякою премією за рахунок короткого логістичного плеча до європейських споживачів можуть скористатися західні регіони України. Бо вони можуть отримати більш високу ціну «на місці» із-за близькості до кордону.

Насіння ріпаку

Математика ріпаку від «КАЛІПСО»

Про те, що в цьому році немає жодної культури, яка б принесла прибуток нам розповів і виконавчий директор «КАЛІПСО» Антон Коробко.

І додає, що в новому сезоні під озимі планують відвести всього 15% площ. Причому під ріпак і пшеницю площі будуть плюс-мінус однакові. За його словами, технологія вирощування ріпаку доволі витратна. Значне місце в ній займають ЗЗР, а це як мінімум $30-40 до ціни минулого сезону. По добривам — $300-400 до минулорічної ціни і по паливу — плюс $60. Тобто приблизно на $500-600 виросли затрати на вирощування. І це без врахування обслуговування кредитів.

Ріпак

Чи буде дефіцит озимих?

Таке питання ми задали компанії HarvEast. І отримали відповідь, що якщо більшість аграріїв в Україні відмовляться від сівби озимих, а саме такий сценарій зараз і розглядається, то у наступному році ми можемо зіткнутися з істотним дефіцитом, в першу чергу, пшениці. Причому Україні для внутрішнього споживання її цілком вистачить, а ось інші країни відчують нестачу зерна.