У «ТАС Агро» посівні площі під культури розподіляють залежно від ґрунтово-кліматичних зон. Так, цьогоріч зменшують площу посівів кукурудзи на Південному кластері, оскільки для ефективного вирощування та рентабельності цієї культури там не вистачає вологи. Натомість додають сою та другий рік поспіль на Вінниччині вирощуватимуть цукровий буряк, який минулого року дав гарний врожай. Про особливості посівної-2024 і чому компанія вирішила повністю відмовитися від оранки, ми говорили з директором із виробництва ТАС Агро Віталієм Ванчуляком.
Агроном: Чи змінилася сівозміна на 2024 р. порівняно з минулим роком, якщо так, то які культури додали площ, а які, навпаки, зменшили її?
Віталій Ванчуляк: Компанія «ТАС Агро» обробляє 76 тис. га, з яких під урожай 2024 року засіяно 16,2 тис. га озимої пшениці, 7,9 тис. га озимого ріпаку, 16,5 тис. га кукурудзи, а також 16 тис. га сої та майже 18 тис. га соняшнику. Якщо порівняти з сівозміною 2023 року, то на 5 тис. га ми зменшили площі під кукурудзою, відповідно, на 5 тис. га збільшили посівні площі під соєю. Плюс 651 га у Західному кластері відведено під цукровий буряк, решта – під кормовою сівозміною, зокрема люцерною.
А.: Чому зменшили площі під кукурудзою?
В. В.: Зменшення площ під кукурудзою зумовлене кліматичними зонами вирощування цієї культури. Зокрема, на Південному кластері для ефективного вирощування та рентабельності кукурудзи недостатньо вологи, а це ризик недотримання запланованої врожайності, тому в 2024 році ми максимально зменшуємо площі під кукурудзою у південних регіонах, проте продовжимо вирощувати «царицю полів» на Західному та Північному кластерах компанії.
У планах на 2025 рік – повністю відмовитися від вирощування кукурудзи у південних регіонах присутності ТОВ «ТАС Агро». Там ми робитимемо акцент на вирощуванні озимих культур. Також у останні роки значно зросла вартість вирощування кукурудзи та її сушіння, логістика ж «з’їдала» майже весь прибуток – тому оптимізація площ неминуча.
А.: Наскільки задоволені врожайністю у 2023 році, чи вдалось досягти запланованих показників?
В. В.: Незважаючи на оптимізацію використання добрив та засобів захисту рослин, рік у компанії «ТАС Агро» видався доволі врожайним. Цьому посприяли погодні умови та злагоджена робота команди. Особливо порадувала урожайність озимих культур – ріпаку та пшениці. Планові показники було перевершено на 15–17%. Також досягнуто планових показників і у вирощуванні ярих культур: сої, соняшнику. Отримали гарний результат у вирощуванні цукрових буряків, у заліковій вазі – 62 т/га.
Основні культури у 2024 році, на які будемо робитимемо ставку, це олійні – соняшник, соя та ріпак. Також не зменшуватимемо посіви пшениці.
А.: Які культури для вас найбільш рентабельні в останні роки?
В. В.: Найбільший рівень прибутковості минулого року отримано на цукрових буряках. Понад 50% рентабельність. Ми вперше в своїй історії вирощували цей солодкий коренеплід, було засіяно 300 га землі. Зважаючи на кінцеву маржинальність культури, плануємо збільшення вдвічі посівних площ у 2024 році під цю культуру. Також хорошу рентабельність показали олійні культури (соя та соняшник). Наприклад, урожайність соняшнику минулого року становила 3,1 т/га, що є гарним показником, особливо порівняно з 2022 роком, коли урожайність була 2,4 т/га.
Що стосується кукурудзи і пшениці, то їхня рентабельність просідає через зростання собівартості вирощування, адже ці культури потребують великої кількості азотних добрив.
А.: Компанія «ТАС Агро» відмовляється від оранки. Деталізуйте, на яку технологію обробітку ґрунту переходите?
В. В.: У 2024 році зяб, який перейшов з 2023 року, частково ораний і частково рихлений. Проте під врожай 2025 року в Північному, Західному і Центральному кластерах буде використовуватися лише глибоке рихлення, яке сприяє проникненню коренів рослин на більшу глибину і покращує їх доступ до вологи та поживних речовин, з локальним внесенням основного удобрення. Варто зазначити, що перші глибокорозпушувачі компанія закупила у 2023 році. У Південному кластері переходимо на технологію Striptill. Це плановий перехід, адже погоднокліматичні умови спонукають впроваджувати вологозберігаючі технології обробітку ґрунту. Завдяки відмові від оранки компанія планує скоротити витрати на техніку та пальне, оптимізувати чисельність персоналу, знизити норми використання добрив, поліпшити структуру ґрунту і підвищити його родючість.
А.: Якщо говорити про підвищення родючості ґрунту, уточніть, на яких ґрунтах працюєте та які заходи вживаєте для цього?
В. В.: Південні регіони у нас із високим вмістом гумусу як для України на сьогодні, це – 3,4–3,8%. Північні та західні регіони з дещо нижчим вмістом гумусу, і тут переважають кислі або слабокислі ґрунти. У осінній період ми запланували провести меліорацію, зокрема, внести кальцієвмісні хімічні меліоранти. Це буде перший досвід. Такі заходи з розкислення ґрунтів та підвищення рН ґрунту плануємо робити раз на чотири роки. Окрім цього, запровадили практику відбору проб ґрунту з кожного поля раз на чотири роки, щоб за чотири роки повністю охопити усі земельні ділянки.
А.: Це вже кроки до точного землеробства?
В. В.: Так, компанія почала активний рух до переходу на більш точне землеробство, що надасть змогу збільшити рентабельність з кожного гектару, зменшити ризики недоотримання врожайності та заощадити на виробничих витратах. Нова техніка, яка закуповується нині, вже передбачає можливість диверсифікованого внесення добрив, трактори можуть працювати з картами завдань, з передачею даних на централізований сервер тощо.
А.: А як щодо зволоження ґрунту, чи плануєте земельні масиви переводити під зрошення?
В. В.: До повномасштабної війни ми мали досвід реалізації проєкту зрошення на Херсонщині. Проте зараз використовувати ці землі неможливо у зв’язку з замінуванням. Тому сьогодні розглядаємо варіанти реалізації такого проєкту в іншому регіоні. Але тут є дві проблеми: потрібні наявність довгострокових договорів оренди землі та доступ від полів до водних ресурсів.
А.: Розкажіть більш детально про досвід вирощування сої, яка технологія обробітку ґрунту застосовується?
В. В.: Цього року, оскільки він є перехідним від оранки до глибокого рихлення, присутні ще і оранка, і глибоке рихлення. На Західному кластері одночасно з посівом сої будемо вносити сульфат магнію з нормою внесення 50 кг/га, в інших кластерах соя висіватиметься без внесення добрив з використанням інокуляції. Соя може дати непоганий результат без використання добрив, власне, тому її посіви в Україні збільшуються. Якщо говорити про попередники, то в основному це кукурудза, рідше – озима пшениця.
А.: Деякі аграрії відчули брак посівного матеріалу сої. А як із цим у вас?
В. В.: Ми закуповуємо еліту в таких компаній, як «Прогрейн», Saatbau, Lidea, розмножуємо у себе до першої репродукції і провидимо висів вже власним посівним матеріалом. Якщо говорити про норму висіву, то вона варіюється від 350 до 600 тис. насінин на гектар. Коригування залежить від сорту та зони вирощування. Окрім цього, норма висіву змінюється і залежно від ширини міжряддя. Соя – не дуже вибаглива рослина, її можна сіяти як на 15 см, так і на 30 чи 45 см, залежно від сортів за групою стиглості. Сою висіваємо на оптимальну глибину – 3–5 см.
А.: Яку систему захисту сої застосовуєте, чи має вона особливості?
В. В.: У компанії «ТАС Агро» вирощується соя класичної селекції, тому для захисту від бур’янів ми використовуємо ґрунтовий гербіцид Капрал (прометрин 500 г/л) з нормою внесення 2,5 л/га і гербіцид Адвокат (метрибузин 600 г/л) в нормі 0,5 л/га. На сої сорту Ментор, яка чутлива до метрибузину, препарат вносимо з нормою 0,3 л/га.
Також застосовуємо два страхових гербіциди: Базагран (бентазон 480 г/л) 2,2 л/га та Кропекс (кломазон 480 г/л) 0,2 л/га.
Для захисту від хвороб листя сої використовуємо фунгіцид Брандер (тебуконазол 160 г/л + азоксистробін 200 г/л). За потреби вносимо інсектициди, зокрема, заплановано використання Акарициду, якщо буде розвиток павутинного кліща.
А.: Ви сказали, що соя не потребує багато добрив, то як у вас із підживленням культури?
В. В.: Дивимося на розвиток бульбочкових бактерій і як розвивається культура. Якщо бульбочкові бактерії розвиваються слабко, відсутнє накопичення азоту, тоді потрібно у фазі бутонізації та цвітіння провести ще підживлення азотними добривами. Норма внесення залежить від рівня запланованої врожайності й від того, як розвивається культура. У середньому 50 кг/га.
А.: Яку найбільшу проблему під час вирощування сої у господарстві можете озвучити?
В. В.: У зв’язку зі збільшенням посівних площ по всій території Україні найбільшою проблемою є залучення комбайнів зі спеціалізованими жатками для збирання сої. Також соя вибаглива щодо терміну посіву. Сівба має відбуватися лише після повного прогрівання ґрунту, наприкінці квітня або на початку травня.
А.: Як реалізовуєте врожай?
В. В.: З початком повномасштабного російського вторгнення ми мали на залишках близько 5 тис т сої в Чернігівській області (10 км до окупованої території), за першої можливості вдало продали її на переробний завод на внутрішньому ринку та розпочали відвантаження автотранспортом. Це фактично була перша реалізація і перша можливість отримати оперативно обігові кошти за відсутності налагоджених логістичних шляхів та «довгих» коштів у випадку з експортом.
Наступного сезону було експортовано близько 70% сої судовими партіями. Решту обсягу за договорами толінгу було перероблено і проекспортовано як олію та шрот.
Цьогоріч, зважаючи на високий попит з боку імпортерів та переробників, ми змогли максимально ефективно диверсифікувати продажі за обома напрямами, отримавши високі результати.
А.: Якщо говорити загалом про всі культури, чи плануєте змінювати технологію, з огляду на зростання основних МТР, можливо, економити на чомусь?
В. В.: «ТАС Агро» вважає, що краще не економити, а збалансовувати технології вирощування культур. Зокрема, базуємося на результатах аналізів, відібраних проб ґрунту на вміст поживних речовин.
Олександр Заєць, директор фінансового департаменту ТОВ «ТАС Агро»:
«Компанія «ТАС Агро» вирощує сою багато років, і площі під цією культурою збільшуються. Якщо у 2020 році у агрохолдингу було посіяно 5 тис. га сої, то цьогоріч – 16,7 тис. га. Загалом у структурі посіву соя займатиме у 2024 році 21%. Впродовж останніх 5 років урожайність сої коливалася від 2,3 т/га до 3 т/га.
Соя – високомаржинальна культура. При правильному вирощуванні, догляді та за сприятливих погодних умов можна отримувати щедрі врожаї та хороші прибутки. У компанії «ТАС Агро» середні затрати на вирощування цієї культури зростають. Якщо у 2021 році було 560 $/га, то у 2023 році 601 $/га. Основним чинником зростання витрат є збільшення орендної плати за землю та здорожчання палива. З огляду на той факт, що соя є чудовим попередником для інших культур та залишає у ґрунті чимало поживних речовин, такий рівень витрат є прийнятним.»
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024